1. Монархія як форма правління
2. Репрезентативна демократія
3. Децентралізована унітарна держава
4. Нідерландські Антильські острови та Аруба

Цей розділ дає оглядовий опис державного устрою Нідерландів.
Дається стислий опис Статуту, основоположного документу, що регламентує державний устрій Королівства Нідерланди. В Статуті визначені відношення між Нідерландами та Нідерландськими Антильськими островами і Арубої, територіями  Королівства в Карибському басейні.

Королівство Нідерландів

Нідерланди:
Столиця:      Амстердам
Площа:        41.528 км²
Населення:  16,2 мільйона (станом на 1/1/2003)

Антильські острови:
Площа:        920 км²
Населення:  212.226 (2002)

Аруба:
Площа:        193 км²
Населення:  70.007 (2002)

Конституція – фундамент нідерландського правопорядку. Вона містить наступні керівні принципи:

1)  монархія,
2)  репрезентативна демократія,
3)  правова держава (з дотриманням, зокрема, фундаментальних прав) і
4)  децентралізована єдина держава

Державний устрій Нідерландів описується  у світлі цих принципів.

1. МОНАРХІЯ ЯК ФОРМА ПРАВЛІННЯ

Уряд

До складу уряду входять Король (відповідно до конституції в його ролі можуть виступати як король так і королева) та міністри. Таке тлумачення поняття уряду, до складу якого входить голова держави, не застосовується у більшості інших західноєвропейських монархіях. В таких країнах до складу уряду входять лише міністри. Після радикального перегляду Конституції 1848 року Нідерланди стали конституційної монархією з парламентською системою правління. Конституційна монархія означає, що влада спадкового монарха визначається Конституцією. Конституція регулює розподілення керуючої правочинності між Королем та іншими державними органами. Міністри відповідають за діяльність уряду перед народним урядом. Ні в якому разі Король не несе політичної відповідальності, тому він не може бути притягнутим парламентом до відповідальності.

Король

До багатьох функцій Короля, як голови держави, належить також щорічна Тронна промова, яку він проголошує в “День принців”(Prinsjesdag) на початку парламентського року (День принців припадає на третій вівторок вересня). В Тронній промові Король представляє плани уряду на наступний рік.

Король також відіграє важливу роль у процесі формування уряду. Після виборів голова держави проводить консультації з лідерами фракцій, головами Першої та  Другої палат парламенту та з віце-головою Державної Ради. Згідно їхньої рекомендації Король може призначити “інформатора“ (informateur), якій з’ясовує, які партії готові до спільної праці в уряді. До тепер ще не було жодного випадку, коли одна партія мала би абсолютну більшість. В призначенні інформатора немає необхідності якщо заздалегідь відомо, які партії бажають спільно формувати кабінет. Результатом переговорів між такими партіями є угода про умови формування уряду (regeeraccord). Ця угода визначає плани коаліції на наступний чотирьохрічний період правління. Після досягнення цієї угоди Король призначає “форматора” (formateur), завданням якого є формування кабінету. Здебільшого, форматор стає прем'єр-міністром нового уряду. Нові міністри призначаються Королівським наказом і приводяться до присяги Королем.

Водночас з виконанням цих формальних функцій Король регулярно проводить консультації з прем’єр-міністром, іншими державними діячами та високими особами у сфері економіки та культури.

Нідерландські монархи з 1813 року

(1813) 1815-1840     Віллем I
1840-1849               Віллем II
1849-1890               Віллем III
1890-1898               Регентша Емма
1898-1948               Вілгелміна
1948-1980               Юліана
1980-                      Беатрікс
 
NB: у подальшому ми використовуватимемо термін Королева (замість конституційного найменування титулу Король).

Рада міністрів

Разом міністри утворюють Раду міністрів, на чолі з прем’єр-міністром. Функції уряду виконуються його міністрами. До функцій Ради міністрів, зокрема, належать: підготовка законопроектів, виконання законів, нагляд за діяльністю органів влади на рівні провінцій та муніципалітетів та міжнародні відносини. Наразі, уряд складається з 16 міністрів до компетенції котрих входить наступне:

• Загальні справи
• Фінанси
• Внутрішні справи та Королівській Дім
• Адміністративні реформи та Королівській Дім
• Закордонні справи
• Співробітництво з країнами, що розвиваються
• Юстиція
• Справи, пов’язані з іноземцями, та інтеграція
• Освіта, культура та наука
• Оборона
• Житлове забезпечення, планування простору та охорона довкілля
• Транспорт и водне господарство
• Економіка
• Сільське господарство, природокористування та якість харчових продуктів
• Соціальні справи та зайнятість
• Охорона здоров’я, добробут та спорт

Міністр зі співробітництва з країнами, що розвиваються, Міністр з адміністративних реформ та Королівського Дому та Міністр зі справ іноземців та інтеграції є міністрами без портфелю, це означає, що вони не мають відповідних міністерств. Перший з них, відповідно до роду діяльності, пов’язаний з Міністерством Закордонних Справ, другий – з Міністерством Внутрішніх Справ та Королівського Дому, а третій  - з Міністерством Юстиції.

Крім міністрів, призначаються також державні секретарі (в 2003 році їх було десять). Вони відповідають за виконання частини функцій міністрів, але не беруть участі в щотижневих засіданнях Ради міністрів. Разом міністри та державні секретарі утворюють  кабінет.
Існують також, так звані, Державні Міністри. Державний міністр не є посадовою особою, а лише носієм почесного титулу, що присвоюється Королевою у виключних випадках, як правило, колишнім міністрам.

2. РЕПРЕЗЕНТАТИВНА ДЕМОКРАТІЯ

Парламент

Кожен громадянин Нідерландів від 18 років і старше має право брати участь в прямих виборах до Другої палати Парламенту, а також право висувати свою кандидатуру на вибори до Парламенту. Парламент, “Генеральні Штати”, складається з двох палат. Перша палата нараховує 75 членів, які вибираються представниками провінцій – членами Провінціальних Штатів. До складу Другої палати входять 150 членів. Все нідерландське законодавство базується на народному представництві або за його участі. Спільно з урядом Парламент формує законодавчу владу. Згідно Конституції вибори до Першої та Другої палат проводяться кожні чотири роки. Обговорення та прийняття рішень можуть відбуватися лише за умови присутності на засіданні більше половини складу палати. Як правило, рішення приймаються більшістю голосів.

Законодавча сила народного представництва витікає з того, що жоден офіційний суд не може брати під сумнів конституційність законів, та що органи виконавчої влади можуть працювати лише за наявності довіри до них з боку Парламенту. Виконавча влада знаходиться в руках уряду, але за свою діяльність він відповідає перед Парламентом. Для того, щоб проводити свою діяльність, міністри повинні бути наділені довірою Парламенту. Після завершення формування уряду прем’єр-міністр подає до Другої палати декларацію уряду. Палата ставить цю декларацію на голосування. Якщо кабінет отримує довіру палати то він може починати свою діяльність. Міністри мають довіру Парламенту до тих пір, поки палата не прийме пропозицію щодо винесення вотуму недовіри. Зі свого боку, у разі конфлікту Уряд може розпустити народне представництво та призначити нові вибори.

Перша та Друга палати мають у своєму розпорядженні чотири засоби контролю діяльності виконавчої влади.

- Право контролю бюджету: право затвердження всіх доходів та витрат держави, відповідно до внесеного урядом бюджету. Кожен рік в День Принців (Prinsjesdag) уряд представляє Парламентові державний бюджет на наступний рік.

- Право інтерпеляції (запиту): будь-який член палати, який бажає провести обговорення питання, що не входить до порядку денного, з тим або іншим міністром, повинен зробити запит щодо згоди Парламенту. Такі запити відхиляються дуже рідко.

- Право ставити питання міністрам та державним секретарям. У Першій палаті питання та відповіді представляються у письмовому вигляді. Право ставити питання для членів Другої палати передбачає, разом з письмовою формою, також очний варіант, так звана “година питань”, який дає можливість проведення стислих дебатів. На поставлені питання мають бути надані відповіді. Міністр може відмовитися надати інформацію, стосовно якої був поданий запит, лише коли це пов’язано із захистом національних інтересів.

- Право на проведення розслідування (enquête): стосовно деяких справ Парламент може проводити незалежне від уряду розслідування. Він може доручити його проведення парламентській слідчій комісії. Така комісія має право викликати тих чи інших осіб для давання свідчень. Викликані особи мають обов’язково з’явитися. Свідчення даються під присягою.

Обидві палати можуть приймати рішення, де вони висловлюють свої побажання, до того ж прийняття таких рішень не вимагає безпосереднього запиту. Пропозиція може бути винесена на голосування, якщо це підтримано щонайменше п’ятьма членами палати. Міністри не зобов’язані виконувати пропозиції, прийняті у Парламенті. Однак, вотум недовіри зобов’язує кабінет подати у відставку.

Поряд з перерахованими вище засобами контролю, Друга палата може скористатися двома додатковими правами:

- Правом внесення змін: палата може вносити зміни до запропонованих законопроектів. Відповідний міністр може прийняти внесені зміни, чи заявити про їхню неприйнятність.

- Правом ініціативи: член палати чи група членів палати можуть вносити законопроекти на розгляд палати.

Члени Генеральних Штатів мають парламентську недоторканість. Це означає, що вони не можуть переслідуватися за те, що вони сказали впродовж засідань палати чи її комісій, або за те, що вони представили в палату у письмовому вигляді.

Політичні партії

В Нідерландах існує велика кількість політичних партій, що, зокрема, пов’язано з низьким виборчим бар’єром в рамках системи пропорційного представництва. Інформацію щодо представництва партій в Другій палаті можна знайти на сайті  www.regering.nl/.

Партії повинні самостійно забезпечувати своє фінансування. Їхні прибутки визначаються розміром внесків, сплачених її членами. Іноді партії отримують дарчі внески з боку підприємців. Факти здійснення таких внесків мають оголошуватися. Політичні партії отримують від держави  субсидію, яка призначена для фінансування трьох спеціальних видів діяльності:

- науково-дослідні бюро, які публікують наукові журнали та організовують конгреси;

- учбові та культурно-освітні заклади, включаючи для братських  партій у Центральній та Східній Європі;

- політичні молодіжні організації.

3. ДЕЦЕНТРАЛІЗОВАНА УНІТАРНА ДЕРЖАВА

Виконавча влада в Нідерландах розподілена за трьома адміністративними рівнями: держава, провінції та муніципалітети. Держава проводить діяльність на національному рівні. Провінції та муніципалітети є децентралізованими суб’єктами влади. Крім цього, існують ради з управління водним господарством, які мають функціональну компетенцію.

Провінції

До складу Нідерландів входять дванадцять провінцій. До функцій провінціальної влади належить охорона довкілля, планування простору, енергетичне забезпечення, соціальне забезпечення, спорт та культура.

Провінціальні штати, колегія депутатів провінціальних штатів та королівський комісар (представник Королеви) здійснюють загальне керівництво в кожній провінції. Депутати провінціальних штатів обираються прямим голосуванням громадян – мешканців даної провінції, що мають право голосу. Строк повноважень депутатів – чотири роки. Кількість депутатів штатів залежить від кількості мешканців провінції. Зі складу своїх членів провінціальні штати призначають правління провінції, так звану колегію депутатів, строк повноважень якої також чотири роки. Королівський комісар, який призначається урядом на шестирічний строк, водночас є головою колегії депутатів та головою провінціальних штатів.

Дванадцять провінцій Нідерландів

Провінція	Столиця провінції
Гронінген	Гронінген
Фрісландія	Леуварден
Дренте	Ассен
Оверайсел	Зволле
Хелдерланд	Арнем
Утрехт	Утрехт
Північна Голландія	Хаарлем
Південна Голландія	Гаага
Зеландія	Мідделбурх
Північний Брабант	с-Хертохенбос
Лімбурх	Маастріхт
Флеволанд	Лелістад

Муніципалітети

Нідерланди нараховують 478 муніципалітетів. За останні роки їхня кількість скоротилася. Справа у тому, що держава прагне підвищити ефективність адміністративного управління шляхом реорганізації муніципалітетів, в процесі якої більш дрібні муніципалітети об’єднуються з більш великими. На муніципалітети покладається відповідальність у сфері водного господарства та транспорту, житлового забезпечення, управління загальноосвітніми закладами, а також у сфері добробуту громадськості та охорони здоров’я, культури, спорту та відпочинку.

4. НІДЕРЛАНДСЬКІ АНТИЛЬСЬКІ ОСТРОВИ ТА АРУБА

Адміністративні відношення між Нідерландськими Антильськими островами та Арубою визначаються Статутом Королівства Нідерландів. Цей Статут, що набрав чинності у 1954 році, є основоположним документом, який регламентує державний устрій. Його пріоритет є вищим за Конституцію Нідерландів. Він зазначає, що Нідерланди, Нідерландські Антильські острови та Аруба є рівноправними країнами – партнерами у рамках Королівського Союзу. Кожна з частин Королівства має власну автономну правочинність, яка не включає окремі аспекти правочинності, що належать до компетенції Королівства.
Королівство, зокрема, забезпечує збереження незалежності, оборону, займається питаннями відносин з іноземними державами. До компетенції Королівства також належить дотримання головних прав та свобод людини, захист правових норм та забезпечення належного управління. Крім цього, воно здійснює нагляд за наданням нідерландського громадянства та за дотриманням правил, що стосуються допуску, висилки та видачі осіб іншим державам. Загальнодержавне законодавство застосовується лише тоді, коли те або інше правило діє як на території Нідерландів (європейська частина Королівства) так і на території Антильських островів та Аруби. Угоди укладаються від імені всього Королівства, але вони можуть також діяти на території лише однієї чи двох країн, що входять до Королівства. Та чи інша країна залучається до укладення угоди лише тоді, коли така угода має відношення до саме цієї країни.

Королева є головою Королівства та здійснює правління в кожній країні Королівства. Як на Нідерландських Антильських островах (Бонейр, Кюрасао, Саба, Святий Євстатій та Святий Мартін), так і на Арубі Королеву представляють губернатори. Нідерландська Рада Міністрів, доповнена повноважними міністрами заморських територій, діє у якості Ради Міністрів Королівства. Загальнодержавна законодавча діяльність здійснюється Королівським урядом за взаємодії з Генеральними Штатами. Іншими загальнодержавними органами є Верховний Суд Королівства та Державна Рада.

Відповідно до Статуту, державний устрій Нідерландів регулюється Конституцією, державний устрій Нідерландських Антильських островів – Державним Укладом Нідерландських Антильських островів, а державний устрій Аруби - Державним Укладом Аруби.